…І прийшли меншовики

В новітній історії України ситуація, коли  народна меншість визначає державну чи регіональну політику на наступні п’ять років, виникає не вперше. В демократичному суспільстві це неможливо. Це неможливо, навіть, з точки зору здорового глузду: не може меншість диктувати свою волю більшості.

Ніхто і не помітив, а якщо і помітив, то ніяк не зреагував на зникнення з виборчого законодавства положення про те що, вибори вважаються такими, що відбулися, якщо у виборах взяли участь 50% виборців плюс один виборець. Ситуація, коли неважливо скільки проголосувало, важливо за кого, досить зручна для олігархічних кланів, які називають себе партіями, – достатньо заохотити бажаючих: легковірів –  політичними лозунгами, споживачів  – матеріально, – і вибори відбулися, до того ж, і результат таких виборів досить передбачуваний. Фактично, це навіть не вибір меншості, а купівельна спроможність так званих партій. Ось до чого ми йдемо.

В зв’язку з цим важливо вже сьогодні вимагати від наших народних представників у Верховній Раді, до речі, обраних більшістю, негайних змін до виборчого закону. Звичайно, це лише один пункт, і його явно недостатньо для зміни ситуації, але він ключовий.

Ті умови (не можна це назвати законодавчими нормами), за яких проходили останні місцеві вибори,  це знущання і над виборцем, і над виборчою системою, і над демократичними засадами суспільного життя. Взагалі, це не вибори, так собі: голосування, яке немає нічого спільного з виборами. Вибори – це триєдине право громади (не партії!) на висунення кандидатів у депутати, безпосередньо голосування і право відкликання депутата, який неналежним чином виконує свої обов’язки. Тільки за умови гарантованого виконання таких умов можна говорити про вибори і про вибір.

Ми все більше сповзаємо, вірніше, нас все більше затягують до системи, коли все живе і здорове просто відмовиться ходити на вибори. Ми вже практично наблизилися до цього рубежу. За умови, коли 70 відсотків населення проживає за межею бідності, знайти 10-20 відсотків здатних продатися не так уже й важко. Та й засуджувати цих людей у іншої частини суспільства, не здатної утримати демократичні засади суспільного життя, немає ніякого морального права.

«Меншовизм», це наслідок байдужості здорового  українського суспільства  і до держави, і до себе, і кожен, здатний усвідомити це, несе рівну частину своєї відповідальності. Процес зайшов надто далеко і зворотній шлях потребує клопіткої роботи. Далеко не всі розуміють, що відбувається і як на це впливати. Ніякі статті і інформаційні пости цю ситуацію змінити не зможуть. До того ж, інтернет-публічність така ж контрольована і продажна, як і багато чого іншого, що нас оточує, а людська свідомість вже настільки підвладна низькопробній цифровій інформації, що не здатна сприймати жодних логічних доказів власного приниження і спустошеності.

В таких умовах слід гуртуватися, спілкуватися вживу, залучати до цього якомога більше людей, здатних критично сприймати дійсність і не бажаючих іти в фарватері «державної політики» в сфері суспільних відносин. Початок змін не залежить від зміни облич і прапорів, тому, що всі вони на сьогодні, за своєю економічною природою, є  антинародними, – початок змін в прямій залежності від зміни правил гри. Саме правила гри на виборах визначають всі інші правила і умови.

Народне представництво, в противагу від партійного, замаскованого під народне, цілком здатне контролювати розподіл валового національного продукту в інтересах всього суспільства і забезпечити належний життєвий рівень для громадянина-виборця.

Олександр Малій.

2020 р.

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2020 ·   Увійти   · Наверх