Ірина Грабар: “Нова українська школа – це саме те, що нам потрібно”

В Україні повним ходом впроваджується реформа освіти. Першого вересня цього року першокласники по всій країні пішли навчатися до Нової української школи. Як працює Нова українська школа у Боровій розповіла вчителька початкових класів окружного опорного закладу «Борівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» Ірина Грабар.

Ірина Миколаївна – педагог з 27-річним досвідом, вчитель вищої категорії. За роки професійної діяльності випустила сім четвертих класів і цього року набрала перший клас Нової української школи.

– Ірино Миколаївно, що саме змінилося у Вашій роботі з впровадженням Нової української школи?

– Нова українська школа більш демократична, вона зосереджена на дитині, на повазі до кожної особистості та її потреб. Проте я ніколи не була прибічницею диктатури, тож особисто для мене у стилі викладання кардинально нічого не змінилося. До того ж, у НУШ багато чого взято з розвивального навчання, а я колись трохи працювала в розвивальному класі, тож мені знайомі ці методики, частину з них я і раніше використовувала.

Головні зміни я повʼязую з появою додаткових можливостей: це і широкий вибір методів та форм роботи, і технічне забезпечення, і нове обладнання та роздаткові матеріали, і допомога асистента вчителя в інклюзивному класі, й інші моменти.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про всі ці додаткові можливості.

– Найперше – це технічне забезпечення.

ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Перед початком навчального року у класі встановили великий монітор, надали ноутбук, пристрій з функціями принтера, ксерокса і сканера, ламінатор, звичайну дошку замінили на магнітну. І немає жодного уроку, щоб ми це не використовували.

Будь-яку тему, будь-яке питання тепер можна вивести на екран, показати в цікавій формі. До кожного теоретичного матеріалу обовʼязково підбирається відповідний відеосупровід. Це може бути науковий фільм, навчальний мультфільм, відеотренажери тощо. Дітям це цікаво, і новий матеріал засвоюється швидше, і запамʼятовується краще. Фізкультхвилинки ми також під відео проводимо.

Завдяки багатофункціональному пристрою я тепер без проблем роздруковую різні індивідуальні завдання тощо. Якщо дитина забула вдома друкований зошит, я можу тут же відсканувати для неї потрібну сторінку, роздрукувати і вона працюватиме разом з іншими.

СУЧАСНІ МЕБЛІ

Клас забезпечили новими меблями відповідно до вимог Нової української школи. Тепер у нас одномісні парти і стільці. Вони дуже зручні і мобільні, регулюються по висоті відповідно до зросту дитини, легко переміщуються. Це важливо для проведення різних форм роботи у класі. Ми їх ставимо і колом, і квадратом, і групами, і по двоє, і по одній.

МАГНІТНА ДОШКА

Багато зручностей додала магнітна дошка та магнітні матеріали до неї – букви, цифри, інша наочність. Тепер ми на дошці можемо моделювати різні слова, математичні приклади просто переставляючи магніти, прибираючи зайве. Дітям дуже подобається, з радістю виконують такі завдання.

«ЛЕГО»

Ще нам видали конструктор «Лего». Ми з ним також постійно працюємо. Чесно кажучи, я спочатку скептично була налаштована щодо нього. Особливо, коли сказали, що треба їхати на цілий день в Харків на семінар вчитися працювати з 6-ти кубиками «Лего». Перша думка була: «Ну що там можна вчити?». Тоді, коли побула на семінарі, зрозуміла, що це велике діло.

От, наприклад, є завдання на увагу. Вчитель три секунди показує певну конфігурацію цеглинок, а потім учні повинні відтворити. Або складаємо за кольорами певну кількість цеглинок. Багато є різних завдань. Дітям цікаво, вони наче граються, а в той же час увагу тренують, знання закріплюють, памʼять розвивається. І вчитель бачить, кому легко дається, а кому більше часу потрібно, з ким треба ще попрацювати, на що звернути увагу.

ЗОНА ВІДПОЧИНКУ

Також з нововведень – килимок у класі. У нас на ньому проводяться ранкові кола, діти там граються на перервах, перевдягаються на фізкультуру. Це дуже зручно.

Нам на клас видали ще один конструктор – «Магнікон». Просто шикарний. Складається з магнітних елементів. Діти на перервах дуже люблять гратися ним. На килимку будують різні конфігурації, споруди: і відпочинок, і розвиток.

ФЛІПЧАРТ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ БОКСИ

Тепер у нас в класі є фліпчарт-виставка. Там виставляються дитячі творчі роботи. Вивчаємо якусь тему, малюємо і виставляємо.  Інша робота проводиться – виставка міняється. Кожну виставку я фотографую і розсилаю фото батькам.

У кожної дитини є індивідуальний бокс для творчих робіт. Там зберігаються малюнки, аплікації, різні поробки. Потім ми з них створюємо портфоліо кожної дитини – в окрему теку збираємо творчі досягнення.

ВІДКРИТІСТЬ І ПАРТНЕРСТВО

Ще, чим ми відрізняємося від школи попередніх років – ми повністю відкриті для батьків.

У нас у вайбері є своя група. Про все, що ми робимо в школі, я повідомляю батькам. Ми постійно контактуємо. Вони завжди в курсі, чим займаються їхні діти.

КОЛО ВИБОРУ І СПІЛЬНІ ПРАВИЛА

У класі є куточок «Коло вибору», ми його ще називаємо «мирилки». У цьому колі є варіанти на випадок різних конфліктних ситуацій. Наприклад, що треба робити, якщо ти з кимось посварився. І діти самі вибирають: або залишити так, як є, або попросити вибачення, або поговорити тощо. Тільки усе це ми робимо гуртом. Якщо виникла якась проблема, ми гуртом вирішуємо, що робити.

Так само ми виробляли класні правила. Я запитую: «Що треба зробити для того, щоб ми чули один одного?» або «Коли продзвенів дзвінок на урок, що ми будемо робити?». І діти самі пропонують: «Затихнемо. Займемо свої місця. Будемо слухати вчителя» і так далі.

Це дуже дисциплінує дітей, адже у такий спосіб дисципліна йде від самоусвідомлення. Вони самі беруть участь у виробленні правил, тож самі їх і виконують, бо відчувають свою відповідальність.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

У мене інклюзивний клас – серед учнів є дитина з особливими освітніми потребами. Тому в класі завжди знаходиться асистент вчителя – це педагог з великим досвідом, вчитель початкових класів, колишня директор школи Любов Григорівна Терентьєва. Минулого року вона вийшла на пенсію, але тепер повернулася до нас у якості асистента, бо школа і діти – це невідʼємна частина її життя.

Асистент у класі – це дуже добре. Він допомагає інклюзивній дитині встигати за іншими і значно полегшує роботу вчителя. Ми вдвох працюємо вдвічі ефективніше. Я вважаю, що такі асистенти повинні бути в усіх класах, адже, насправді, подібні діти є практично у кожному класі. Завжди були учні, яким навчання дається важко з різних причин. Тепер я розумію, що якби їм надали такі можливості, які ми маємо з цього року в інклюзивному класі, їм було б значно легше і вони могли б досягти успіху. Їх не примушувати треба було, а допомагати.

Наш інклюзивний учень завдяки асистенту зараз все встигає на рівні з іншими дітьми. А навчання у колективі допомагає йому соціалізуватися. Тож я тепер цілком і повністю за інклюзивну освіту. Хоча, зізнаюся чесно, я спочатку боялася Нової української школи, інклюзивного класу, лише коли почала вивчати усе це, зрозуміла, що це саме те, що нам потрібно. Просто усе нове завжди страшить.

– А як Ви готувалися до Нової української школи? Де навчалися, хто проводив навчання?

– Протягом минулого навчального року я пройшла багато різних курсів. Це були курси з підвищення кваліфікації, з підготовки до НУШ, з інклюзивної освіти тощо. Відвідувала семінари в Харкові. До нас у школу приїжджали куратори і тут проводили навчання. Велику роль в перепідготовці до НУШ грають онлайн-курси на платформі MON-EDERA-OSVITORIA. Всі вчителі 1-их класів їх проходили. Нас змістовно готували, тож у новий навчальний рік ми йшли впевнено, з необхідними знаннями і з розумінням того, що і як треба робити.

– Щодо обладнання і матеріалів – на початок навчального року клас був повністю забезпечений?

– Так, нас повністю оснастили усіма технічними засобами, надали меблі, конструктори, роздаткові матеріали. Клас був повністю готовий зустріти учнів. От тільки з підручниками довелося трохи почекати, але недовго. Підручники прийшли дуже хороші, яскраві, сучасні.

– Якісь труднощі чи перешкоди виникали у впровадженні Нової української школи? Якщо так, то поділіться, які саме?

– Єдиною проблемою можу назвати відсутність методичної літератури для вчителів Нової української школи. Підручники є, робочі зошити до них є, а методичок практично немає. Вони поступово зʼявляються, але із запізненням. Я справляюся завдяки досвіду, а молодим спеціалістам важкувато. Потрібна підмога у вигляді методичного забезпечення. Та, думаю, наступного року такої проблеми вже не буде.

Ще є певні труднощі з підготовкою відеоматеріалів для уроків. На курсах нам давали посилання, але їх дуже мало. В інтернеті багато різноманітних розробок, навчальних мультфільмів, презентацій, але вони здебільшого російськомовні, нам не підходять. Доводиться все переробляти або вигадувати щось нове. Це забирає багато часу, але ми справляємося. Було б звичайно значно легше, якби існували навчальні відеоматеріали створені професіоналами відповідно до нашої програми.

– Чи є такі речі, які передбачені Новою українською школою, але на практиці їх неможливо виконувати?

– Наприклад, я дала дітям завдання і увесь клас працює над його виконанням. За правилами НУШ той, хто впорався першим, може відпочивати, займатися чим захоче, навіть піти взяти конструктор і гратися на килимку. Я не можу на це перелаштуватися, бо це заважає іншим дітям. Один учень ходить по класу, грається, а інші відволікаються і не можуть закінчити роботу належним чином. Мені легше підібрати для нього інше завдання, але щоб він був зайнятий і нікому не заважав. От таких норм мені дійсно важко дотримуватись.

– У нашому суспільстві є багато прихильників радянської системи освіти. Вони вважають, що не треба було впроваджувати усі ці зміни, адже та система раніше давала хороші результати, а зараз дітей не вчать, а лише граються з ними. Що Ви думаєте з цього приводу?

– Я не погоджуся з цими людьми. По-перше, час не стоїть на місці – світ стрімко змінюється і висуває нові вимоги до нас. Те, що було добре 50 років тому, наразі втратило свою актуальність.

По-друге – база знань абсолютно не зменшилася, змінилася лише форма, методика їх подання. І ці зміни дають можливість дітям засвоїти більше і в коротший термін, отримати нові навички, компетентності. І це не тільки мультимедіа.

Наприклад, ми зараз часто використовуємо роботу в групах. Діти разом виконують якесь завдання, працюють над спільним проектом. В процесі вони спілкуються, радяться, пояснюють один одному. Таким чином і знання засвоюють, і аналізувати навчаються, і рішення приймати, і результатів досягати, і спілкуватися, і дружити.

– А чим ще, на Вашу думку, НУШ краща для дітей за школу, до якої ми звикли?

– Нова українська школа дружня до дитини. Ми повинні дитину зацікавити, а не примусити до навчання – і це дасть кращий результат.

Я, наприклад, ніколи не вважала, що почерк грає важливу роль, а раніше оцінки знижали за каліграфію. Зараз такого немає і я з цим повністю згодна. Те ж саме і з технікою читання – дитина повинна розуміти, що вона читає, а не гнатися за швидкістю.

Зараз ми не ставимо оцінки – це також чудово. Я вважаю, що в початковій школі оцінок взагалі не повинно бути.

У той же час у нас є окремий табель – свідоцтво досягнень. Воно існує у двох екземплярах для кожного учня. В цьому свідоцтві ми протягом навчального року відмічаємо наші досягнення, потім один екземпляр віддаємо батькам, а інший залишається в школі.

– Ірино Миколаївно, поділіться секретом Вашого натхнення. Що допомагає Вам у роботі, у впровадженні Нової української школи?

– Я бачу значні позитивні зміни: бачу, що реформа освіти дійсно працює, бачу як оновлюється наша школа, які можливості зʼявляються для наших дітей – і це найкраще джерело натхнення.

Ми так звикли до поганих новин, що нам вже важко повірити у зміни на краще. Але Нова українська школа – це саме той випадок. Дійсно все добре і все на краще.

Головне, що адміністрація школи підтримує всі цікаві проекти і зацікавлена у впровадженні всього нового. Іде на допомогу, а не ставить палиці в колеса, як у багатьох школах області (я спілкуюся з колегами з інших районів, виявляється є такі проблеми).

Відділ освіти надає нам всю необхідну підтримку, райдержадміністрація активно опікується школою. Чесно кажучи, я працюю тут багато років, але щоб одразу скільки всього робилося для школи як останні 2-3 роки – не памʼятаю.

Звичайно, все це надихає і дарує віру у день прийдешній. Все буде добре!

Оксана Дудник.