СВІТЛАНА ГУНЬКО: ТІЛЬКИ ЛЮБОВ І СПІВЧУТТЯ, ЕМПАТІЯ ЗДАТНІ ЗМІНИТИ ЦЕЙ СВІТ НА КРАЩЕ

Світлана Гунько, в першу чергу, дуже сильна жінка. Вона – мама дитини з особливими потребами, а також багатодітна мати. І водночас – голова громадської організації «ЯТиМи», голова ОСББ, лідерка, яка має силу долати перепони і справлятися із труднощами.

-Розкажіть про себе коротко (ім’я, вік, чим займаєтесь).

-Мене звуть Світлана, 40 років. Я працюю технологом Борівського КВКП.

-Згадайте останній випадок, коли ви стикалися з певними проблемами у громаді, які стосуються саме вашого соціального статусу як багатодітної матусі? Що за проблеми це були?

-Проблеми? В основному не можу сказати, що я стикаюся зараз з ними на кожному кроці. Єдине, що, коли ти розумієш, що дитина в тебе особлива ­– важко усвідомити і прийняти цей факт, бо це впливає в подальшому на те, як ви зможете розвивати свою особливу дитину і соціалізувати. Так у мене, як голови громадської організації ЯТиМи, був випадок, коли мати звернулася із скаргою про те, що дитину не беруть до школи, але виявилося, що не всі документи для навчання були підготовлені саме батьками, хоча всі відповідні структури допомагали, щоб дитина навчалася у школі. Бо це також величезна робота і час – зібрати купу довідок, відвідати спеціалістів в м. Ізюм, м. Харків, і не всі батьки готові до цього, не всі батьки усвідомлюють те, що дитина потребує особливого ставлення, відповідних спеціалістів для коригування поведінки, навчання навичкам для соціалізації дитини.

Ще випадок з пільгами на деякі послуги у громаді – так, коли зібралися на виставу цирку у Боровій, запитала, чи є пільги для моєї дитини. У відповідь почула, що на адміністрацію видавали певну кількість пільгових квитків, але нам жодного разу не пропонували саме таких квитків, але це не так важливо, бо більше хотілося б розуміння з боку мешканців, працівників дитячих садочків, батьків, бо саме там діти отримують приклад того, як потрібно ставитися до особливих дітей, до людей з інвалідністю, чому це важливо, бо тільки любов і співчуття, емпатія здатні змінити цей світ на краще.

Головною проблемою також для мене була і є відсутність в дитячому садку логопеда.

-Чи вдається вам ще якось подолати цю проблему? І що мотивує вас у цьому?

-Проблему подолати не вдалося, логопеда в дитячому садку немає. Зараз пішли до школи, де є Ресурсний центр. Але в садочку спеціаліст повинен бути, бо втрачається найголовніший ресурс – ЧАС. Головним дискомфортом для мене є ставлення дітей дошкільного віку до людей з особливими потребами. В силу свого віку діти не зовсім розуміють причини, але відмічають для себе відмінність цих діток. Можуть дружити “проти нього”, тікати…

Як приклад, нещодавній випадок. На першому уроці в  школі дівчинка, побачивши Максима (мого сина), гучно на весь клас сказала, що не очікувала, що він буде ходити з нею до школи і вона цього не хоче. Батьки замовкли, повисла напружена тиша, бо дорослі більш свідомі люди. Вчитель взяв ситуацію під свій контроль і в строгій формі заборонив дітям  надалі піднімати це питання. Я безмежно вдячна Світлані Володимирівні за її професіоналізм і життєвий досвід. Але, на жаль, звикнути мамі до таких випадків неможливо. А в подоланні труднощів мотивує віра в свою дитину і розуміння, що в усьому є божественне провидіння.

– І наостанок, чи відчуваєте ви себе частиною громади? Якщо “так”, в чому це проявляється, якщо “ні”, що на вашу думку, може зробити громада, щоби ви почувалися більш впевнено?

– Так, я відчуваю себе частиною громади. Дитина відвідує всі навчальні заклади, я бачу роботу вихователів і вчителів, які формують у його однолітків гарне відношення до дітей з особливими потребами.

Маю велику надію на розвиток Молодіжного центру в Боровій. Це важливо, щоб об’єднати родини, в яких виховуються діти з інвалідністю. Збирати їх для проведення заходів, які їх об’єднають для подальшого спілкування, щоб бути психологічною підтримкою один для одного.

Інтерв’ю провела Каріна Короткова

Це було останнє інтерв’ю із заходів ініціативи «Популяризація інформації про громаду (Портрет громади очима мешканців)», що реалізується в рамках програми «Всі різні – Всі свої», що є частиною програми «Мріємо та Діємо». Програма “Мріємо та діємо” впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується IREX у партнерстві з Будуємо Україну разом (БУР), Центром “Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” (CSR Ukraine), Making Cents International (MCI), Міжнародним республіканським інститутом (IRI) та Zinc Network.

Дякуємо, що слідкували і читали нас!

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2021 ·   Увійти   · Наверх