Борівщина пам’ятає: 100 років від дня народження Миколи Миколайовича Суботи

Першого грудня виповнюється 100 років з дня народження Миколи Миколайовича Суботи.

Микола Миколайович майже 20 років працював на посаді першого секретаря Борівського райкому партії. Під його безпосереднім керівництвом відбулося становлення тваринницької галузі в районі, проводилась газифікація, розбудовувались села та інфраструктура Борівщини.

Саме завдяки його старанням і наполегливості, як керівника, у Боровій була побудована центральна районна лікарня, а на території 14 кварталу постав житловий масив.  

На думку тих, хто знав Миколу Миколайовича Суботу, це ім’я заслуговує на повагу і вічне життя в пам’яті нашої громади.

Спогадами про Миколу Миколайовича діляться ветерани Борівщини, зокрема Іван Захарович Бондаренко:

«Субота Микола Миколайович прийшов до нас в грудні 1966 року. Це був період, коли не виправдала себе «децентралізація» того часу.

На активі громадськості району було прийнято рішення обрати Суботу М.М. головою робочої групи, в обов’язки якої входила підготовка питань зі створення виконавчої влади в районі у зв’язку з відокремленням від Ізюмського району.

Згодом був обраний райком партії і його перший секретар – Субота М.М. На цій посаді він прослужив людям майже 20 років.

З перших днів роботи він закликав керівників зосередити зусилля на відбудові матеріальної бази та впровадженні інтенсивної технології в тваринницькій галузі.

Спрямовуючи особливу увагу на розвиток тваринництва, Субота М.М. передбачав підвищення продуктивності праці, полегшення роботи доярки за рахунок впровадження безприв’язного утримання дійного стада та механічного доїння.

При обговоренні питання збільшення поголів’я худоби з господарниками він наголошував, що худоба в господарстві – це «живий банк», яким може користуватися керівник в скрутні періоди.

Програму інтенсифікації тваринництва підтримали в господарствах району. На створення матеріальної бази, виконання інших питань програми були спрямовані фізичні, моральні та матеріальні зусилля керівників, спеціалістів господарств, усієї команди, яку очолював Микола Миколайович Субота. Він не просто контролював, він брав безпосередню участь у вирішенні багатьох питань, що забезпечило позитивний результат.

В районі була створена достатньо потужна матеріальна база будівельних організацій. В короткі терміни були введені в експлуатацію 20 комплексів великої рогатої худоби, птиці, свиней та овець. Протягом багатьох років район був у першій п’ятірці за продуктивністю тваринництва. Завдяки розвитку тваринницької галузі значно збільшилась кількості робочих місць у районі.

Постанова про «перспективні» і «неперспективні» села у той час завдала багато шкоди. Почався відтік людей на Луганщину та Донеччину, в інші міста, де були кращі умови для життя, навчання і розвитку дітей.

У Борівському районі швидко відреагували на ситуацію, що склалася. Було прийнято рішення побудувати в кожному господарстві школу середньої освіти і дитячий садок. До кожного села, ферми, тракторної бригади, магазину – дорогу з твердим покриттям. На тваринницьких комплексах передбачили кімнати відпочинку, медпункти, душові, їдальні в бригадах. Головні завдання будівництва та розвитку соціальної сфери в районі були виконані.

Запорукою вирішення таких складних питань була мудрість Миколи Миколайовича Суботи в питанні підбору та розстановки кадрів. Він займався кадрами постійно, вимагав, щоб на кожній ділянці виробництва був професійний керівник. Був створений резерв кадрів, проводилось навчання.

Міцна будівельна основа в районі була створена завдяки тісній співпраці Миколи Миколайвича Суботи та Івана Андрійовича Дмитрука, голови міжколгоспбуду, а потім облміжколгоспбуду. Разом вони домовлялися про поставку в район будматеріалів.

Програму дорожнього будівництва вдалося виконати завдяки професіоналізму Миколи Івановича Буряка, який зміг створити сильний, ефективний колектив дорожників і досі його очолює.

Дуже складною була програма газифікації району. Під час її виконання довелося захищати свої проекти, пов’язані з розвитком селища. Газифікація району стала основним напрямком роботи всіх гілок влади. Та, передусім, керівники думали, як її реалізувати з максимальною користю для району, села, людей.

Під час відкриття газо-компресорної станції

Серйозні питання з самого початку виникли з вимогами замовника, а це було Міністерство газової промисловості в Москві. Це той же Газпром сьогодні. У замовника було своє бачення і вже затверджений проект.

Відповідно до проекту в районі вулиці Першотравневої у напрямку Новоплатонівки мали виділити ділянку під забудову житла. Планувалося будівництво двоповерхових будинків з вигрібними ямами.

Тоді Микола Миколайович Субота та Олександр Степанович Соловецький проявили категоричність і проект було змінено. Розміщення житлового масиву в сьогоднішньому варіанті на той час давало можливість провести газопровід по центру селища і розпочати його газифікацію. Чотириповерхове житло потягло за собою будівництво водогону, каналізації та інших комунальних споруд.

Кажуть: «Поляки побудували». Це правда, їх заслуга в якості і дотриманих строках будівництва. Жодних невирішених питань з будівельниками з Польщі в районі не було. Навпаки, були дружні стосунки.

Проводились сотні планерок, вишукувались шляхи фінансування (часто -позабюджетними коштами). Питання поставки газових труб, інших конструкцій вирішувались, в основному, завдяки зв’язкам керівництва з підприємствами та органами влади Харкова, Києва, Донбасу.

В порядній сім’ї згадують близьких людей, історію своєї родини, дякують за добро, яке вони залишили у спадок. Територіальна громада – це наша велика сім’я. І було б справедливо, якби запаливши газову плиту вдома чи відправляючи дитину до школи, в дитячий садок ми з вдячністю згадали керівників району тих часів. Адже вони не шкодували свого здоров’я, часто, ризикуючи отримати неприємності, навіть, йшли на порушення нормативних актів з однією метою – покращити життя людей.

І в цьому є найбільше досягнення Миколи Миколайовича Суботи, який створив міцний кадровий потенціал в районі.

Миколі Миколайовичу були притаманні такі риси характеру, як принциповість, наполегливість у досягненні наміченої мети, мудрість і далекоглядність. Для нього на першому місці завжди були люди.

Була ситуація, коли Мінгазпром категорично відмовлявся фінансувати у Боровій будівництво центральної районної лікарні, адже цей об’єкт не був включений до проекту. Микола Миколайович наполягав на тому, що таке будівництво необхідне для району і навіть готовий був подати у відставку. Він не тримався за посаду, а переймався за людей.

Його ідея, завдяки його наполегливості, була реалізована. І мало кому відомо, для того, щоб включити додатково в план і профінансувати лікарню в селищі Борова Харківської області, була прийнята окрема постанова уряду тодішнього Радянського Союзу і Польщі. Лікарня в короткий термін була побудована.

Мудрість Суботи М.М. проявлялась у прийнятті багатьох рішень, які позитивно позначились на житті людей. Його поважали керівники всіх рівнів.

Свого часу він був відомим практично кожній людині в районі. Для багатьох з них він був і сьогодні залишається прикладом взірцевої роботи державного службовця.

В день народження ювіляру бажаю зробити подарунок.

Душа Миколи Миколайовича, перебуваючи у потойбічному світі, радісно б зустріла звістку про те, що ви розповіли своїй дитині історію життя минулого покоління.

Думається, що в знак подяки ми б одержали побажання здоров’я та благополуччя в кожній родині».

Фото з власного архіву Івана Захаровича Бондаренка

 

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2021 ·   Увійти   · Наверх