МИКОЛА КИРИЧЕНКО: Швидких кардинальних змін не буде, але вони будуть поступові, зважені, правильні

Борівчани знають Миколу Кириченка як успішного фермера, постійного мецената і незмінного спонсора місцевих творчих колективів та спортивних команд. У 2015 році, завдяки підтримці жителів Борівщини на місцевих виборах, Микола Олександрович став депутатом Харківської обласної ради, а цього року пройшов за списками партії «СЛУГА НАРОДУ» до Верховної Ради.

Про свою майбутню діяльність народного депутата, необхідність змін в країні, бачення ключових реформ та інші актуальні питання Микола Кириченко розповів в інтерв’ю «Борова.Інфо».

Микола Кириченко

– Миколо Олександровичу, розкажіть, для чого Ви пішли в парламент? Яку мету перед собою ставите на час роботи у Верховні Раді?

– З тих пір, як я став керівником фермерського господарства, я завжди допомагав людям: і своїм пайовикам і зовсім стороннім. Усім, хто звертався до нас з братом за допомогою, ми намагалися по можливості допомогти. Думаю, завдяки цьому чотири року тому мене люди обрали депутатом обласної ради. Про Верховну Раду я тоді навіть не мріяв. За ці чотири роки в облраді багато чого вдалося корисного зробити, але є проблеми, які на рівні області не вирішуються.

Я аграрій і бачу дуже багато проблем у цій галузі. От зараз, наприклад, вводять акциз на солярку, взагалі паливо дуже дороге, ціни на добрива штучно завищені, великі витрати на перевезення залізничним транспортом. Створено багато штучних перешкод для розвитку аграрної галузі і ці проблеми треба вирішувати на рівні всіє України, щоб краще жилося і фермеру, і простій людині.

Зараз мене записали до складу аграрного комітету. Я сподіваюся, що там і залишуся. Ми вже багато разів збиралися, обговорювали закони, які необхідно прийняти для покращення ситуації. Так, до нового року плануємо відмінити ліцензію на зберігання паливно-мастильних матеріалів. Я розумію, що ця ліцензія потрібна заправкам, але ж не фермерам. Звичайно, потрібні певні правила зберігання ПММ, але ж не настільки жорсткі.

– У 2015 році Ви стали депутатом обласної ради від політичної партії «Батьківщина», а у Верховну Раду зайшли за списками партії «Слуга народу», та ще й від Полтавської області. Як Ви поясните цю ситуацію?

– В депутати обласної ради я дійсно йшов від партії «Батьківщина», хоча ніколи не був її членом. Просто тоді був такий закон, що висуватися в депутати можна було лише від політичної сили. А зараз я дійсно член партії «Слуга народу» і пройшов у Верховну Раду як 52-й за списком. Але у списку немає фіксації за певною областю чи регіоном. Це не мажоритарка, де конкретний округ обирає конкретного депутата. Тут голосує уся Україна, а не лише Полтавська область чи Харківська.

– Ви брали участь у навчанні в Трускавці? Які враження? Чому навчилися?

– Так, я їздив на навчання. І враження дуже позитивні. Найголовніше – ми вчилися працювати в команді. Кожного дня ми ділилися на групи по 8 – 10 чоловік і разом, колегіально, виконували різні завдання. Так ми усі знайомилися, спілкувалися, сперечалися і приходили до єдиного рішення. В цілому, нам вдавалося досягти високих результатів у командній роботі – інколи спрацьовували на четвірку, інколи на п’ятірку. Усі молоді, енергійні, завзяті, всі прагнуть до активних дій і позитивних змін в країні. Під час навчання хтось поповнив свої знання на 20%, хтось на 30%, хтось на 50%. Кожен міг сам обирати собі тематику, яку вважав найбільш важливою для себе, йшов до відповідного викладача і працював за темою протягом дня. Крім того, усі познайомилися, навчилися працювати разом.

– В чому особисто Ви вбачаєте головну місію народного депутата?

– В позитивних змінах. Особисто мені хочеться багато чого змінити і не лише в аграрному секторі. Та я розумію, що це довготривалий процес. Можна за півроку прийняти багато різних законів, та головне, щоб вони працювали після їх прийняття. Якщо закони працюватимуть, усе буде поступово покращуватись. Та одразу змінити все не вийде. Не можна людям обіцяти золоті гори, які з’являться завтра чи післязавтра.

Я спілкуюся з людьми з різних комітетів, не лише з аграрного, ми обговорюємо, що нам подобається, що ні, що і як треба міняти. Мені дуже подобається, що в нашій команді можна вільно висловлювати свою точку зору по усіх позиціях, ставлення до того чи іншого питання. Ми обговорюємо, дискутуємо, але врешті-решт завжди знаходимо консенсус. Нас об’єднує одна мета – ми хочемо працювати на благо України.

– А як Ви ставитеся до реформ, які почала впроваджувати попередня влада, зокрема до медичної, освітньої, реформи децентралізації?

– Щодо медичної і освітньої реформ скажу чесно, я не вважаю себе настільки компетентним, щоб робити їм детальний аналіз. Можу з упевненістю сказати лише одне – ці реформи будуть продовжуватися у тому ж руслі, у заданому напрямку. Можливо, будуть вноситися якісь незначні зміни, не готовий сказати точно, але в цілому запланований курс буде збережений.

І децентралізація буде продовжуватись. Я підтримую реформу децентралізації і вважаю, що створення об’єднаних громад – це добре, треба об’єднуватися. Так чи інакше цей процес невідворотній і буде завершений якщо не в кінці цього року, то у наступному.

– У чому Ви вбачаєте переваги ОТГ?

– Щоб громада процвітала, потрібне ефективне управління. Зараз у нас є районна державна адміністрація, районна рада, селищна рада і 9 сільських рад. У кожній раді свій голова, свої депутати. Вони один одному не підпорядковуються, коли хочуть – домовляються, коли не хочуть – ні, і всі одночасно здійснюють управління в нашому районі.  І незрозуміло, як вони взаємодіють. Маємо 11 різних бюджетів: один районний і 10 сільських. Навіщо така розгалуженість? Хіба таке управління може бути ефективним?

От ми зіткнулися з проблемою стадіону у Боровій – рік, а то й більше ми намагалися з’ясувати на чиєму він балансі, щоб хоч щось розпочати там робити, приводити його до ладу.

А в об’єднаній громаді буде один голова, депутати і старости по селах, один спільний бюджет – багато питань можна буде вирішити швидше і ефективніше. Управління коштами здійснюватиметься більш ефективно і до того ж – прозоро. Громада контролюватиме усі ці процеси.

Усі державні землі будуть передані в об’єднані громади. Громади самі розпоряджатимуться ними, здаватимуть в оренду на своїх умовах, отримуватимуть доходи в бюджет. Люди, які досі не отримали свої паї, нарешті зможуть їх отримати.

Звичайно, є і певні мінуси в об’єднанні. Можливо, дещо зменшиться кількість робочих місць за рахунок бюджетних організацій. Та там зараз є працюючі пенсіонери, які просто підуть на пенсію. У той же час в штаті ОТГ з’являться вакансії, на які зайдуть молоді і ефективні люди.

– Як Ви вважаєте, чому у Боровій процес об’єднання загальмувався і на території району досі не створено жодної ОТГ?

–  Бо є різні сільські голови. Є ті, що категорично проти об’єднання, є такі, які нейтрально налаштовані, але є й ті, що готові об’єднатися. У всіх різні бюджети. Вони на місцях вирішують певні питання: кому дати землю, куди виділити гроші, що зробити в селі тощо.  Це дає їм відчуття влади. А коли буде ОТГ – ці питання вирішуватиме громада і контролюватиме їх виконання.

Є й інші управлінці, які займають керівні посади і не зацікавлені у таких змінах. Вони звикли працювати по-старому. Але потяг вже пішов і назад не поверне. Процес об’єднання неминучий.

Я вважаю, що наша громада цілком може стати спроможною, успішно, але для цього треба, щоб вона об’єднала в собі одразу увесь наш район, а не 50% чи ще якусь частину. У нас є потенціал.

– Розкажіть детальніше про потенціал Борівської громади.  Де є можливості розвитку?

– Нам треба розвивати туризм і виробництво. Але щоб те і інше розвивалося, треба створювати сприятливі умови.

У нас є ліс і Оскіл, які роблять Борівщину привабливою для туристів. Треба берегти це багатство, слідкувати за ним, щоб не втратити привабливість, а підсилити її. Оскіл потребує уваги, адже замулюється, цвіте. У річці недостатньо риби, яка має поїдати цей планктон. Цю проблему треба вирішувати.

Бази відпочинку мають слідкувати за чистотою. На березі водосховища можна створити кемпінги, облаштувати зручні майданчики, де має бути вода, туалет, ємності для збору сміття. Люди платитимуть за ці умови, а кошти надходитимуть у бюджет громади. До того ж, це ще й робочі місця. Щоб привабити туристів, треба займатися маркетингом, рекламувати наш край.

Щодо виробництва – треба залучати інвесторів. Знову ж таки, якби Оскіл був у належному стані, можна було б організувати якесь рибопереробне підприємство, виробляти рибні консерви тощо.

Важливо враховувати і інтереси та можливості місцевих жителів. На Західній Україні, наприклад, зараз масово розвивається сироваріння, люди об’єднуються в кооперативи, створюють сироварні. А у нас вирізають корів, бо не вигідно тримати, адже молоко збирають за дуже низькою ціною. Думаю, тут потрібна якась державна програма підтримки на рівні всієї України, щоб допомогти людям, зацікавити.

– А від чого ще, на Вашу думку, залежить успішність громади?

– Багато залежить від керівника. Голова громади має бути молодим, ініціативним, активним, енергійним. Я вважаю, це повинна бути людина 35 – 50 років, не більше, з нормальною репутацією, незаангажована, без кримінального минулого.

Чесно кажучи, я ще для себе таку людину у нас в районі не визначив. Не знаю, чи є в нас такі. Треба збиратися громадою, обговорювати кандидатури і, якщо така людина знайдеться, підтримувати її усім разом.

Якщо ж людина на посаді голови ОТГ за 2-3 роки не виправдає сподівань громади, не виконає своїх обіцянок, її можна буде переобрати. Такий механізм також існує.

– Миколо Олександровичу, Ви постійно надавали допомогу закладам освіти і культури району, підтримували творчі колективи, спортивні команди. Чи може наша громада розраховувати на таку ж допомогу і надалі, після Вашого переїзду в Київ?

– Якщо виникне якась проблема, де буде потрібна моя допомога, я, звичайно, не зможу залишатися осторонь, адже це моя маленька батьківщина, моя рідна земля. Але, у той же час, це округ Дмитра Люботи – не хочеться переходити йому дорогу у добрих справах.

До того ж, я пройшов до Верховної Ради за списком партії, тож може вийти так, що мене закріплять за якимось округом, де немає депутата-мажоритарника від «Слуги Народу». Тоді я там повинен буду допомагати. Але зараз я ще точно нічого не можу сказати.

Я вже вийшов з фермерського господарства, тепер керівник – мій брат. Традиційно він допомагатиме тим селам, де обробляє землю, пайовикам.

Та у будь-якому разі Борова, Борівський район для мене рідні, тож якщо до мене звернуться за допомогою, я буду старатися допомогти.

– Що ж, будемо сподіватись, що просити про допомогу не доведеться. Дякую за інтерв’ю і за те, що знайшли час для нашого спілкування. Ефективної  Вам роботи у Верховній Раді.

– Дякую навзаєм. Думаю, на наступний раз у мене буде вже більше інформації. Можливо, до нашої наступної зустрічі ми вже приймемо якісь закони і я зможу про них детально розповісти. Нас вже попередили, щоб на найближчі півроку не планували відпустки, бо роботи буде дуже багато і вдень, і вночі. Після засідань у Верховній Раді ми ще будемо збиратися, спілкуватися, обговорювати, опрацьовувати проекти. Команда налаштована рішуче і позитивно. Сподіваюся, що так буде і надалі. Для мене це важливо, бо розумію, що сам я нічого не зможу змінити, це можливо лише командою, а хочеться позитивних змін. Дуже хочеться, щоб ми рухалися вперед, хоч повільно, але впевнено. Швидко це однозначно неможливо. Швидких кардинальних змін не буде, але вони будуть поступові, зважені, правильні.

Оксана Дудник

Фото: Валерія Гонтар

 

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2019 ·   Увійти   · Наверх