Що незрячі можуть, і що – не можуть?

Саме таке питання обговорювали  на прес-конференції «Як живеться незрячим у великому місті?» в медіа-хабі  Харківського прес-клубу. Виявилось – можуть незрячі абсолютно усе.

Олег Лепетюк – голова Харківської асоціації незрячих юристів, представник національної асамблеї людей з інвалідністю у Харківській області, показує можливості свого смартфону – пристрій описує голосом все, що відбувається на екрані. Це дозволяє незрячим користуватися сучасними гаджетами. Питання за малим – зробити реальний світ в місті таким же зручним, як і віртуальний – у смартфоні.

Корінь проблеми Олег Лепетюк бачить в далекому минулому: «Ніхто взагалі не звертав увагу на проблему людей з інвалідністю. Це стосується не тільки незрячих, а і взагалі, людей з інвалідністю». Він радить згадати незручні сходи в держустановах, надто високі бордюри і звичку комунальників залишати розкопані котловани і люки без кришок неогородженими. Чоловік пояснює – змінюватися все почало тільки нещодавно: «Наразі ситуація змінюється, з’являються звукові світлофори, починають в метро створювати тактильні смуги – по них люди з вадами зору знаходять дорогу».

Проте навіть у такому недружньому світі головне – це мотивація, пояснює незрячий художник Дмитро Дідоренко. Тоді ще молодий художник втратив можливість бачити в далекому 1991 році. Проте бажання творити змусило його винайти свою унікальну технологію створення станкової графіки –  з паперу Дмитро створював унікальну складну систему трафаретів, фіксував конструкцію на ребрі планшета, наносив фарбу, а потім прибирав і замінював старі трафарети –  іншими. Технологію чоловік назвав «Impossible», з англійської на українську це слово перекладається як «Неможливо». Дмитро Дідоренко говорить – не можна покладати руки навіть у ситуації, коли здається, що успіх «неможливий»:

«Хотілось би сказати всім, хто жаліється на складність життя… В 1994 році я картину продавав за один долар. Я їх малював дві в день – вони обидві у мене лежали зліва і справа, як листівочки. Я знав чітко, що зароблю 60 доларів в місяць, це якраз дві поїздки у наш тодішній Крим».

Сьогодні на рахунку художника більше 60 персональних і загальних виставок. Все це стало можливим завдяки тому, що він не сприймав діагноз, як вирок. І дуже важливо, щоб вироком його не вважали і оточуючі. Замість того, він пропонує створювати таке середовище, яке було б інклюзивним – тобто зручним для всіх членів суспільства.

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2019 ·   Увійти   · Наверх