Степан Бандера: де правда, а де міф?

“Прагнення волі і правди, почуття справедливости й високий ідеалізм були і назавжди залишились основними принципами українського народу й української людини, головними кермуючими силами українського буття й української духовости. 

Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіми народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе. Не хочемо бути ані об’єктом, ані спричинником поневолення, визиску і кривди. 

Ми боремося активно за волю і правду не тільки тому, що їх потребуємо для себе, але передусім тому, що Бог дав людям ці скарби і такі закони, а основою нашої волі є йти за волею Божою”. 

Ці слова належать Провідникові українських націоналістів Степану Бандері. Чи є в них щось від фашизму або нацизму? Таки ні.

Постать Степана Бандери дуже довго і старанно демонізувала радянська влада, приписуючи ОУН численні злочини. СРСР це було потрібно, щоб не допустити утворення незалежної України. Схожі цілі і у сучасної РФ.

Та що ж було насправді? Якщо дуже коротко, то так:

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року.

З 1929 року активно працював у складі Організації українських націоналістів, яка ставила за мету відродження Української державності.

Під час Другої світової війни ОУН розраховувала використати війну між Гітлерівською Німеччиною та СРСР задля створення української держави. 30 червня 1941 року Бандера та Провід ОУН проголосили у Львові відновлення на західноукраїнських землях української державності.

Німеччина українську державу не визнала, Бандеру заарештували та кинули до концтабору Саксенгаузен. В ув’язненні у німецьких концтаборах він перебував з липня 1941 до вересня 1944.

Українські підрозділи УПА в цей час боролися проти німецької окупації та проти комуністичного режиму.

«Бандерівці» – улюблений термін російської пропаганди. Лідером ОУН-УПА досі продовжують лякати людей. Степанові Бандері приписують співпрацю із нацистами та кровожерливі вбивства мирного населення.

Після закінчення Другої світової війни у німецькому місті Нюрнберг проходив міжнародний судовий процес. Трибунал розглядав справи осіб, винних у злочинах проти людяності. Але у судових справах Нюренбергу Степан Бандера постає ворогом, а не союзником гітлерівської Німеччини.

Проте російська пропаганда вперто намагається довести: буцімто Бандера і ОУН-УПА прислуговували нацистам. Та, усупереч штампам кремлівських пропагандистів, Степана Бандери на лаві підсудних у Нюрнбергу не було.

Результатом роботи міжнародного суду стали 42 томи справ. Однак в СРСР на російську мову переклали тільки 7. Це дозволило радянським псевдоісторикам вдатись до масштабних фальсифікацій. Вони відшукували вирок Бандері і його однодумцям в одному із нібито невиданих томів. Проте історичні факти, які десятиліттями намагається приховати Москва, спростовують цей міф.

Останні роки свого життя Бандера провів у Мюнхені. Його постійно переслідували радянські спецслужби. Відомо про щонайменше 7 замахів на нього.

У 1959 році був вбитий агентом КДБ Богданом Сташинським.

В інтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов».

Цікава стаття на цю тему за посиланням

 

На ту ж тему
ПОДІЛІТЬСЯ СВОЄЮ ДУМКОЮ
Для оформлення повідомлень Ви можете використовувати наступні теги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Борова-інфо © 2020 ·   Увійти   · Наверх